Гатити, -гачу, -тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Я греблю гачу. Хоч греблю гати. (Так много). 2) Накладывать въ большомъ количествѣ. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. І ногами товче, і пулами гатить. 4) Стрѣлять сильно, напр. изъ пушекъ. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили.
Да́лебі́, да́лебі́г нар. Ей-ей, право. Далебі, що правда. Ой не смійся, дівчинонько, далебі не смійся! Я у тебе молодої отрути наївся. Ей, шануйся, кола хоч, бо далебі колись тмумно-здо-тло спишу на спині. А мої (діти) вже й геть то живучі. Такого їх, такого їх, що далебіг не знаю, що й діяти.
Діжи́стий, -а, -е. Похожій на діжу.
Жаби́нський, -а, -е. = жабиний. Родила вона. Баба.... сина золотокудрика взяла, укинула в криницю, а жабу пудкинула. Іде царевич додому, а вона і стрічає. Кажала.... що буду синів золотокудриків водить, а тепер привела жабинського.
Облупувати, -пую, -єш, сов. в. облупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було.
Озвати, -ся. Cм. озивати, -ся.
Отрова, -ви, ж. = отрута.
Хватькома нар. = хватком.
Церькати, -каю, -єш, гл. = циркати.
Чморкати, -каю, -єш, гл. = чв'якати 2. Їдеш по багні, а вода чморкає.
