Бенкет, бенькет, -ту, м.
1) Пиръ, пиршество, банкетъ. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Що день бенькети, мов весілля.
2) соб. Пирующіе. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Ум. бенкеток.
Гнетуха, -хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха?
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Заміша́ти Cм. замішувати.
Набі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Наговориться о своей бѣдѣ, о своемъ горѣ.
Переруб, -бу, м.
1) = переріз.
2) Закромъ.
Пластун, -на, м. 1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Пластуни, 2) = пластовець.
Плискатий, -а, -е. = плескатий. Дивлюсь, аж на тій деревині усякого розбору сливи — і круглі, і плискаті, і довгенькі, та все на одному дереві.
Рівчак, -ка, м.
1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою.
2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка.
3) Желобокъ, углубленіе. Ум. рівчачо́к.
Флекев, -ва, м. (мн. ч. флекеї).
1) = фик.
2) = парубок.