Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
В'язнути, -ну, -неш, гл. Привязываться.
Дьор, -ру, м. Въ выраженіи: дьо́ру да́ти. Удрать.
Каптуроносець, -сця, м. = каптурник.
Летя́чий, -а, -е. = летючий 1. Летячу птицю б'є.
Лю́брик, -ка, м. и лю́брика, -ки, ж. Вапъ (красный карандашъ).
Перегодити, -джу, -диш, гл. Перегодить, погодить.
Позлигувати, -гую, -єш, гл. То-же, что и злигати, но о многихъ.
Полковництво, -ва, с. Должность полковника. Зложив з себе полковництво.
Твамость, -ті, ж. Твоя милость.
