Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безслідний, -а, -е. Безслѣдный. Безслідний вітер в полі. К. Псал. 180.
Випосажити, -жу, -жиш, гл. Дать приданое. Левч. 31.
Вікопомний, -а, -е. Незабвенный, достопамятный.
Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. К. Досв. 112. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193.
Замі́ристий, -а, -е. ? Звичаї, паничу, запорожців були дуже чудні і заміристі, бо народ був з біса хитрий і спритний. Стор. II. 166.
Ле́квар, -ру, м. Варенье изъ сливъ. Угор.
Наклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. накли́кати, -кли́чу, -чеш, гл. 1) Призывать, призвать. Журбою не накличу собі долі. Шевч. 2) Называть, назвать, созывать, созвать. Накличу веселих гостей. Левиц. І. 202. Налітайте, воріженьки, — сам вас накликаю. К. ЦН. 308. 3) При помощи чародѣйства заставлять, заставить появиться. Стара (відьма) молоко наклика, а дочка посуду підставля. Мнж. 134.
Півсеток, -тку, м. Штука холста около 50 аршинъ (локтей). Желех. Нехай вона раненько не встає, лянної куделі не спродає, най великих півсетків ізбиває. Чуб. V. 801. Нема Солохи білить півсеток. Чуб. V. 59.
Повистьобувати, -бую, -єш, гл. Выстегать (во множествѣ).
Укосити, -шу, -сиш, гл. Накосить. Укоси, братіку, трошки трави на городі, — теляті дати.