Бідкувати, -ку́ю, -єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко.
Вимоленець, -нця, м. Выпрошенный у Бога молитвами.
Відтручувати, -чую, -єш, гл. = відтручати.
Вітрило, -ла, с. Парусь. І попливе човен в широкими вітрилами.
Дова́жувати, -жую, -єш, сов. в. дова́жити, -жу, -жиш, гл. Довѣшивать, довѣсить, оканчивать, окончить взвѣшивать. Важили до заходу сонця, та ще й смерком доважували.
Заброди́ти, -джу, -диш, гл. Замочить въ водѣ, запачкать въ грязи.
Маму́н, -на, м. Злой духъ, уводящій женщинъ, морочащій людей и пр.
Наточувати, -чую, -єш, сов. в. наточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила.
2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).
Печериця, -ці, ж. Грибъ Agaricus campestris L, шампиньонъ.
Пообкошуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Окончить косьбу (о многихъ).
