Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Австрія́цький, -а, -е. Австрійскій.
Біловолосий, -а, -е. Бѣловолосый. Ум. біловолосенький.
Жоло́бниця, -ці, ж. Желобина, продолговатое и узкое углубленіе. Шух. І. 91.
Заверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Греб. 402. Уже коники запряжені і возики завернуті. МУЕ. III. 139. 2) Заходить, зайти по дорогѣ. Хто б не завернув на двір, або не зайшов у хату, — є кожному горілки чарка. Стор. МПр. 153. І в хутір лихо завернуло, і сліз чимало принесло. Шевч. 106. 3) Ворочать, воротить. Завертіла миленького, завертала: ой вернися, мій миленький, завернися. Мир. Л. сб. 295. Там пасла гуси дівчина молода. — «Покинь, дівчино, гусоньки завертати». Гол. І. 72. Жолніри, що йшли слідком, завернули собак. Стор. МПр. 112. 4) Приглашать, пригласить зайти, запрашивать, запросить. Оттоді-то удова не убогою себе мала, всіх козаків у двір завертала. Мет. 424. 5) Возвращать, возвратить что. Заверну все твоє. Грин. II. 99. 6) Оскоплять, оскопить (животное). О. 1862. V. Кух. 39. 7)го́лову, мо́зок (кому). Оглуплять, одурять (кого). Не тієї освіти, що серце сушить і голову завертає. О. 1861. XI. 104. Чаще безлично: заверну́ло го́лову, мо́зок (кому). Одурѣлъ (кто). Чуб. III. 131. 8) заверну́ти ніс. Заважничать. Ном. № 2467.
Наві́шений, -а, -е. Покрытый чѣмъ-либо повѣшеннымъ на немъ. Божничок, вишиваним рушником навішений. МВ. (О. 1862. III. 57).
Неосудний, -а, -е. Не подлежащій осужденію. Голод, що рідний батько — злодія неосудним робить. Волын. г.
Обідонько, -ка, м. Ум. отъ обід.
Панін Cм. паніїн.
Товкачка, -ки, ж. = товкач. Ум. товкачечка. Сим. 210.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Міусск. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у.