Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подупельник

Подупельник, -ка, м. 1) Лакомка, баловень. Лохв. у. 2) Ловеласъ. (К. П. Михальч.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 248.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДУПЕЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДУПЕЛЬНИК"
Ґрунта́ля, -лі, ж. Родъ жгута по верхнему краю четена (Cм. четен), сплетеннаго изъ растеній: или дерези, или Cornus sanguinea. О. 1862. V. Кух. 37.
Дубцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Колотить, бить.
Кайданиці, -ць, ж. мн. = кайдани. Вбрали б ноги в кайданиці, а руки а скрипиці! Тото тобі, леґінику, за чужі ягниці. Шух. І. 204.
Навди́ранці нар. = навдери. Давай навдиранці! О. 1862. VI. 45.
Насолювати, -люю, -єш, сов. в. насолити, -лю́, -лиш, гл. Насаливать, насолить.
Неохота, -ти, ж. Неохота, нежеланіе. Яким з більшою неохотою одвітував йому. Левиц. І.
Погукати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати. Чуб. V. 273. 2) Громко позвать.
Покачатися, -ча́юся, -єшся, гл. 1) Покататься, поваляться. Кінь покачався на траві. 2) Побѣжать. Текля... покачалась до його, крикучи: «Татко! тат-ко!» Св. Л. 10.
Спохмура нар. Изъ подлобья, сурово. Спохмура дивиться. Волч. у.
Сталь, -лі, ж. 1) Сталь. Дзеркало ясне з твердої сталі. К. Іов. 83. 2) = сталька. Волоки в одну сталь з валу. АД. І. 172.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОДУПЕЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.