Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожовклий

Пожовклий, -а, -е. Пожелтѣвшій. І листя пожовкле вітри рознесли. Шевч. 121.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 251.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖОВКЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖОВКЛИЙ"
Буртниця, -ці, ж. Въ мельницѣ: перила, ограждающія возвышеніе, на которомъ находятся жернова. Мик. 481.
Заворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Зашевелить.
Зашкваркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.; зашкварча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зашипѣть на огнѣ.
Кошаниця, -ці, ж. Скошенный на траву хлѣбъ. Ой пшениця, кощаниця — товарові паша. Мил. 80.
Пер, -ру, м. Рыба Thymallus wexillifer. Вх. Пч. II. 21.
Розгромляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розгроми́ти, -млю́, -миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Млак. 121. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив. Чуб. III. 431.
Тидидикати, -каю, -єш, гл. Пѣть ти-ди-ди. Шейк.
Трясидупа, -пи, ж. пт. Трясогузка, Motacilla. Вх. Пч. II. 12.
Упуст, -ста, м. Шлюзъ. Чуб. VI. 359.
Хрущище, -ща, м. Ув. отъ хрущ.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖОВКЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.