Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Випадковий, -а, -е. Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється.
Дідовни́к, -ку, м. Раст. Arctium Lappa L. Cirsium lanceolatum Scop.
Ді́тоньки, -ньок, ді́точки, -чок, Ум. отъ діти.
Красномовність, -ности, ж. Краснорѣчіе. Нічна доба, чарка горілки додають красномовності навіть не красномовній речі о. Мойсея.
Нахнюпитися, -плюся, -пишся, гл. Потупиться. Молоді сиділи нахнюпившись.
Облізти Cм. облазити.
Образливість, -вости, ж.
1) Оскорбительность.
2) Обидчивость.
Перемовити Cм. перемовляти.
Петечє, -чя, с. Не валяное сукно.
