Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позлотець

Позлотець, -тця, м. Мишура, сусальное золото. Cм. позлітка. Вх. Лем. 452.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЛОТЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЛОТЕЦЬ"
Боля, -лі, ж. Дѣтск. Картофель. О. 1862. IX. 118.
Гугня́віти, -вію, -єш, гл. Гнусить, говорить въ носъ. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв.
Навспа́к нар. = навпак.
Одамашковий, -а, -е. и пр = адамашковий и пр.
Поцмокнути, -ну, -неш, гл. Чмокнуть. Віддали дочки, а свої парубки лиш поцмокнули. Гн. II. 27.
Силяти, -ля́ю, -єш, гл. Низать. КС. 1884. IX. 66.
Табачників, -кова, -ве Относящійся къ табачнику, принадлежащій ему. Шейк.
Тямок, мку, м. = тяма. Без тямку. Безъ сознанія, не сознавая. Чіпка без тямку поволік ноги далі. Мир. ХРВ. 238.
Цісаречок, -чка, м. Ум. отъ цісарь.
Шестиголовний, -а, -е. Шестиглавый. Шестиголовний змій. Мнж. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗЛОТЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.