Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покликати 2

Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». АД. І. 4. На турків яничар, на бідних невольників покликає. АД. І. 209. Їх стам люде знати, добрим словом покликати. ЗОЮР. І. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 272.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛИКАТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛИКАТИ 2"
Броватий, -а, -е. Имѣющій большія брови. Морд. Пл. 124.
Гідність, -ности, ж. Достоинство. Желех.
Короночка, -ки, ж. Ум. от. корона.
Опернатіти, -тію, -єш, гл. 1) Опериться. 2) Переносно: сдѣлаться зажиточнымъ. Іван був попереду вбогий, а тепер опернатів: уже й волів пара й корова й овечата. Волч. у.
Опоганюватися, -нююся, -єшся, сов. в. опоганитися, -нюся, -нишся, гл. Огаживаться, огадиться, оскверняться, оскверниться. Чи не між вами ж я, погані, так опоганивсь, що й не знать, чи був я чистим коли небудь? Шевч.
Позадниця, -ці, ж. Задняя половина запаски. Аф. 428. Cм. задниця.
Порозставлятися, -ля́юся, -єшся, гл. = порозставляти. По всій хаті з горшками та з мисками порозставлялася. А ну лиш поприймай хоч трохи. Черниг.
Роспарити, -ся. Cм. роспарювати, -ся.
Тетюха, -хи, ж. Лихорадка, febris. Желех. Най тя бере зла тетюха, таки будеш коротюха. Гол. І. 320.
Хоха, -хи, ж. Страшилище, пугало, которымъ пугаютъ дѣтей. оце́ хо́ха! — говоритъ на странно одѣтую или странно повязанную женщину. Ном. № 14084.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКЛИКАТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.