Випручувати, -чую, -єш, сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину.
Закла́дщини, -щин, ж. мн. = закладини.
Замодлува́ти, -лу́ю, -єш и замодлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. У плотниковъ и столяровъ: примѣрить, пригнать, размѣрить.
Зімо́вище, -ща, с. = зімовник.
Золотісінький, -а, -е. Совершенно золотой. Употр. какъ ласкательное. Моя матінко, моя золотісінька!
Лоша́тна прилагательное, имѣющее лишь ж. родъ. Имѣющая жеребенка. То твоя кобила лошатна?
Метчі́й нар. сравн. ст. отъ метко. Скорѣй. Я метчій до Марусі.
Підштанки, -ків, м. мн. Подштаники, исподніе штаны.
Спалахнути, -хну, -неш, гл. Вспыхнуть.
Указувати, -зую, -єш, сов. в. указати, -жу, -жеш, гл. Указывать, указать, показать. Укажи палець, а він руку просить. Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала, що ти мені молодому дорогу вказала.
