Бізувати, -вую, -єш, гл.
1) Ручаться, утверждать.
2) Быть въ состояніи. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати.
3) — дарабою. Управлять плотомъ.
Заме́титися, -чуся, -тишся, гл. Заразиться. Була в його скотинка, та так заметилася і пропала. Заметився страшною пошестю.
Запа́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. запали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться, зажигаться, зажечься. Губка запалилася і почала горіти. 2) Разгорячаться, разгорячиться, вспылить. Я запалився та й ударив. 3) Загорать, загорѣть. І од сонця не запалилася (Ганя). 4) Краснѣть, покраснѣть. Я ще й більш запалилася з сорому.
Зги́нці нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.
Наду́матися, -маюся, -єшся, гл. Задумать, надуматься. Надумалась іти в Київ.
Потеліпатися, -паюся, -єшся, гл. = потелепатися. Пан махнув рукою, покрутив головою і потеліпавсь далі.
Похряпатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться, поколоться. Похряпався човен.
Улинути 2, -ну, -неш, гл. Влить (однокр.).
Шептання, -ня, с. Шептанье, шепотъ. Учувалося тихе Хведорове шептання. Ум. шептаннячко.
Шкитавий, -а, -е. Бродячій, не имѣющій опредѣленнаго мѣста жительства.