Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Гикнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гикати. Икнуть.
Глупак, -ка, м. = дурень.
Гуж, -жа́, м. 1) Гужъ. Ремень для прикрѣпленія оглобли къ хомуту. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Приста́ти з коро́ткими гужа́ми. Требовать настойчиво.
Поперекушувати, -шую, -єш, гл. Перекусить зубами (во множествѣ).
Сніговобілий, -а, -е. Снѣжнобѣлый.
Уваляти, -ля́ю, -єш, гл. Обмарать, обпачкать въ пыль, грязь.
Шкип'яр, -ра, м. Оспопрививатель.
Штопний, -а, -е. Стеганный? Ум. штопненький. У неї очіпок штопненький, тільки вже постарів, клочечко видно.
Щербець, -цю, м. Раст. Thumus serpyllum.
