Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Возний, -ного, м. Родъ судебнаго пристава при старыхъ судахъ Пан возний позов дасть.
Ворохібництво, -ва, с. = ворохібня. З ворохібництвом лихим своїм таяться.
Деся́точок, -чка, Ум. отъ десяток.
Котовка, -ки, ж. Конура для кота (въ сказкѣ). Вона построїла йому (котові) котовку і городець чималий дала. і. 25.
Кульбачник, -ка, м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ.
Машта́к, -ка́, м. = мастак. Всяк маштак своє зна. У Мирнаго казакъ называетъ маштаками крѣпостныхъ.
Міро́шничка, -ки, ж. Жена мельника.
На́ймичка, -ки, ж. Наемница, наемная работница. Чи я в тебе, мій миленький, за наймичку робила?
Повіддиматися, -маємося, -єтеся, гл. Отдуться; выпятиться (во множествѣ) Землянки при самій землі як могилки повіддималися.
