Вивірчувати, -чую, -єш, сов. в. вивертіти, -рчу, -тиш, гл.
1) Высверливать, высверлить, вывертѣть.
2) Разматывать, размотать изъ чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб).
Волоття, -тя, с. соб. Колосья проса или овса. Ой просо, просо волоття! У кукурузы — волосообразныя кисти сверху.
Мазка́ 2, -ки, ж. Кровь. Черномор. Мазкою хоче хто умитись, кому не жаль своїх зубів? Вишептати від чорної мазки.
Набли́жувати, -жую, -єш, гл. = наближати. Наближує пальці ті до дитинки.
Наді́я, -ді́ї, ж. Надежда. Козак у дорозі, а надія в Бозі. надія пе́вна. Твердая надежда, увѣренность. бу́ти при наді́ї. Быть беременной, ожидать родовъ. Волынь. Ум. надієнька, наді́їця. Маю в Бога надієньку, що і сам марно не згинеш. Не є мого миленького, моєю сокола, уже моя надіїця інеєм припала.
Панікадило, -ла, с. = паникадило.
Повпиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. 1) Упиться (о многихъ). Найшли горілку і повпивались. І ми таки повпивались, особливе пан. Повпивались були його поезією. 2) Впиться (во множествѣ). Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима.
Різничий, -а, -е. = різницький. Різничий обух.
Тугошиій, -я, -є. Имѣющій крѣпкую шею. На Бога він піднявся тугошиій.
Хвітька, -ки, ж. Мантачка.
