Бульчати, -чу, -чиш, гл. = булькотати.
Дорі́дний, -а, -е. 1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, то вона й відьмою стане.
Завкри́дно нар. Обидно. Завкри́дно йому, що в нього нема. Тому за́вкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи.
Отерти, -тру, -ре́ш, гл. = обітерти. Омию кров суху, отру глибокії тяжкії рани. Отерла піну на губах.
Полотнина, -ни, ж. Кусокъ полотна. Ум. полотни́нка. Дай чисту полотнинку зав'язати руку.
Понашевкуватися, -куємося, -єтеся, гл. Найти толпой, налѣзть (во множествѣ). Понашевкувалось у хату такого народу — і родичі, і свати, і чужі.
Посіверіти, -рію, -єш, гл. = пошерхнути. Бач, як губи посіверіли.
Спузарь, -ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полонині, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спузом), отъ чего и получилъ свое названіе.
Шлея, шлеї, ж. Шлея. Ум. шлейка.
Щебетання, -ня, с.
1) Щебетаніе. Нема в саду соловейка, нема щебетання.
2) Веселый разговоръ, веселая болтовня.
