Ара́нда, -ди, ж. и пр. Cм. оранда и пр.
Великовоїнний, -а, -е. Тотъ, кто великій воитель. Іван великовоїнний за 'дним махом-побивахом сто душ побиває.
Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Дослу́хувати, -хую, -єш, сов. в. дослу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав.
Коренитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укореняться. Рости, рости, орішеньку, рости, коренися. Усе теє пригодиться, що на полі корениться.
Кушка, -ки, ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. 2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака).
Насторч, нар. 1) Вертикально. 2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже.
Перетирати, -ра́ю, -єш, сов. в. перетерти, -тру, -тре́ш, гл. 1) Перетирать, перетереть. 2) — кого́ на зубха = переминати кого на зубах.
Розводний лист. Разводная.
Сметана, -ни, ж. Сметана. Упав в гаразд, як муха в сметану. Ум. сметанка, сметанонька.