Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Злобствувати, -вую, -єш, гл. = злобувати. Злобствує на мене.
Лоюва́тіти, -тію, -єш, гл. Становиться салистымъ. Масло лоюватіє.
Нех нар. = нехай. Котрі нас розлучять — нех їх Бог карає.
Поввозити, -жу, -зиш, гл. Ввезти (многихъ, многое).
Простояти, -тою, -їш, гл. 1) Простоять. Довгенько таки простояли наші сіроми коло перевозу. Я ж з твоїм сином не одну нічку простояла. 2) Причинить вредъ или порчу стояніемъ. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить.
Руґеля, -лі, ж. = рачник.
Скаятися, скаюся, -єшся, гл. Раскаяться. Чорна гречка, білі крупи, не впадайся, дівча, в руки, бо як мені попадешся, то й на послі не скаєшся.
Троянка, -ки, ж. Мать, имѣющая трехъ близнецовъ.
Убрус, -са, м. = обрус. А в тій світлиці тисові столи, а по тих столах тонкі убруси.