Віршувальник, -ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.
Га-ле! меж. Иди сюда!
Гроба́к, -ка́, м. Червякъ, личинка насѣкомаго. І квасницю гробак гризе. Ум. Гробачо́к.
Лопті́ти, -пчу, -чеш, гл. = лопта́ти.
Очіпок, -пка, м. Головной уборъ замужней женщины — вродѣ чепчика. Знаю, що в Хіврі нема очіпка. Ум. очіпочок.
Повипинати, -на́ю, -єш, гл. Выпятить (во множ.).
Притаєнний, -а, -е. Скрытный. Притаєнний чоловік.
Розлива, -ви, ж. = розлив. Де велика розлава, до там тихша вода, а де саме вузька вода — там прудко біжить.
Стрийна, -ни, ж. 1) = тітка, батькова сестра. 2) = дядина.
Цілець, -льця, м.
1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш примо.
2) Большая каменная глыба.
