Бича, -ча́ти, с. Бычекъ. Чаще во мн. ч. бичата. Іде чоловік бичатьми маленькими.
Злодіячити, -чу, -чиш, гл. Воровать, заниматься воровствомъ.
Нахварбувати, -бую, -єш, гл. Накрасить.
Опарканюватися, -нююся, -єшся, сов. в. опарканитися, -нюся, -нишся, гл. Огораживаться, огородиться. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось.
Перетягати II, -га́ю, -єш, гл. Перетаскать. А скілько бідних дітей вони перетягали в неволю.
Повечеряти, -ряю, -єш, гл. Поужинать. Дай мені, милесенький, повечеряти, повечерявши, ляжемо спати.
Руч въ выраженіяхъ: 1) у ліву руч. Влѣво.
2) у праву руч. Вправо.
3) руч-об-руч. Рука объ руку. Як спаруєтесь руч-об-руч докупи, то тоді убгає він тебе у руки. під пяну руч. Подь пьяную руку. Не в чім його у хаті немає, але він, голубе сизий, забравсь під пяну руч до дівчат та й жирує з ними.
5) під до́бру руч. Въ хорошую минуту. Як підкотишся під добру руч, то й у карт гуляємо з ним.
6) під гарячу руч. Въ минуту гнѣва, подъ сердитую руку. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре.
7) тягти за ким руч. Принимать чью сторону. І син за нею руч тягне. Зять його вгощає добре, затим, що він йому поступив пару коней і за ним руч тягне.
8) твоя руч. Тебѣ на руку. В кінці города млин, до чоловік пристав: берись, каже, мірошникувати, бо твоя руч. Ото він і став мірошником.
9) на мою, на твою, на його́, на свою руч. Зъ мою, твою, его, свою пользу. Та вони усе на свою руч, а ми, сказано, дурні — кваки. Громада почала схилятися на руч Грицькову. З козачої руки аж четверо було, а з нашої тіки двоє, тим воно на їх руч і діло пішло.
10) на свою руч горнути. Говорить въ свою пользу.
11) на їх руч стояти. Быть на ихъ сторонѣ. Він. бо раз-у-раз на їх руч стоїть.
12) на ско́ру, швидку руч. Наскоро. А там поставлять закусити на скору руч чого небудь.
Скушувати, -шую, -єш, сов. в. скусити, -шу, -сиш, гл. Скусывать, скусить. Щоб зуби не боліли, треба кожної пятниці зрізувати, а ще краще — скушувати ньогті.
Сушня, -ні, ж.
1) Сушильня.
2) Сушеные фрукты.
3) Сухое дерево, сухія вѣтви.
Хлюпостіти, -щу, -стиш, гл. = хлюпотіти. Щось хлюпостить постолами, чвяка щось по грязі.