До́від I, -воду, м. 1) Доказательство, доводъ. Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. 2) До́від да́ти чому. Управиться, сладить. Не дав доводу ділові. Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще.
Захрьожаты, захрюкаты, -каю, -ешъ, гл. Захрюкать.
Ле́гот, -ту, м. Зефиръ, легкій вѣтерокъ.
Ма́лість, -лости, ж. Дѣтство, дѣтскій возрастъ. Оддав старий своє... серце малій дитині. Старість побраталась з малістю.
Назліта́тися, -та́юся, -єшся, гл. Слетѣться во множествѣ. Назліталось їх така сила, що Господи!..
Низина, -ни, ж. = низовина. На той рік треба й низини виорати.
Протяглий, -а, -е. Пологій (о горѣ). Протягла гора.
Рокотати, -чу́, -чеш, рокоті́ти, -чу́, тиш, гл. Гремѣть, рокотать. Грім так і рокотить.
Турчитися, -чуся, -чишся, гл. Отуречиваться, обращаться въ турка, усваивать турецкій языкъ, нравы, обычаи.
Удружити, -жу, -жиш, гл. Оказать услугу по дружбѣ. Тепер удружив мені, посадив на кал.