Басань, -ні, ж. Крытая галлерея вокругъ церкви. Cм. опасання 2.
Блисконути, -ну́, -не́ш, гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледві дишемо.
Домови́нка, -ки, ж. Ум. отъ домови́на.
Здиня́ти Cм. і. здимати.
Кілаш, -ша, м. Родъ горшка около 5 вершковъ вышиною, то-же, что кашник.
Моро́зитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Морозиться. 2) Мерзнуть, зябнуть.
Подвоїти, -двою, -їш, гл. Удвоить.
Притрухнути, -хну, -неш, гл. Слегка подгнить.
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Споконвіку нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня.
