Вихрещувати, -щую, -єш, сов. в. вихрестити, -щу, -стиш, гл. Крестить, окрестить иновѣрца.
Дослу́хувати, -хую, -єш, сов. в. дослу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав.
Згорба́тіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться горбатымъ.
Колотити, -чу́, -тиш, гл. 1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. 2) Масло сбивать. 3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. 4) Помыкать; распоряжаться чѣмъ. Так колотить всіма, як вир водою. Оце колотить, як чорт лозою. Поснули й ви, що світом колотили.
Напекарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Напечь (хлѣба)!
Обнюхувати, -хую, -єш, сов. в. обнюхати, -хаю, -єш, гл. Обнюхивать, обнюхать.
Продагуха, -хи, ж. Продавщица.
Рот, -та, м. 1) = ріт. Рот не город, не загородиш. 2) Отверстіе верші или ятіра, въ которое входитъ рыба. Ум. рото́к, рото́чок. Ув. ротяка.
Сванька, -ки, ж. Ум. отъ сваха.
Тельбух, -ха, м. чаще во м. ч. тельбухи. Внутренности брюшной полости. Ум. тельбушо́к.