Докомпоно́вувати, -вую, -єш, сов. в. докомповува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить сочиненіе, произведете. Я докомпоновував «Чорну Раду.»
Кальвинець, -нця, м. Кальвинистъ. (Українські пани), приподобляючись до панів ляхів, робились римськими католиками, кальвинцями, лютеранами.
Ме́тений, -а, -е. Выметенный. Без хазяйки хата не метена.
Росклинє, -ня, с. Родъ орнаментики въ рѣзьбѣ.
Сонько, -ка, м.
1) Ум. отъ сон. Ходить сонько по долині.... Ой ну, соньку, в колисоньку, заколиши дитиноньку.
2) Соня, сонливецъ. Оставлю ж сих хропти соньків.
Старинний, -а, -е. Старый, давній, старинный. Чи нема міждо вами котрого козака старинного?
Темнощі, -щів, ж. мн. Тьма, темнота, мракъ. Ой як зайдеш за хмароньку, стань в темнощі цілий.
Уніятка, -ки, ж. Уніатка. Так і ти, бабусю, була уніяткою?
Хорош, хороший, -а, -е. Хорошій, красивый. Хорош коровай, та порепався. Хороша година. Хороші сини у тебе. хоро́ша молода. Новобрачная, сохранившая до замужества дѣвственность.
Шкорбати, -баю, -єш, гл. Тянуть, теребить. Буде вже тобі тую цицю шкорбати, — вже ти наїлася.