Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Гуцуля́к, -ка́, м. 1) = Гуцулок. 2) Очень короткій гуцульскій тулупчикъ.
Кинді, -дів, мн. = кенді. Надів на ноги кинді нові і рукавиці взяв шкапові.
Консоляція, -ції, ж. Угощеніе. Обіцяв о. Яким кого не кого (з консисторських) повести на «консоляцію», се б то... на могорич.
Країна, -ни, ж. Край, страна. Да дивись, дивись, да, бусурмене, на свою країну. Нема в світі, як своя країна! рідна країна. Родина, отечество. Ум. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка. Ой пошлю я зозуленьку у чужую країноньку.
Попайдити, -дить, гл. безл. Повезти, удаться. Мені попайдило.
Посвятство, -ва, с. Освященіе. Хотіла була сама у посвятство паски нести, та вже тепер молодицю припрохала.
Преміч, мочі, ж. Сила, наибольшая сила. З усієї премочі смикнув.
Пронявкати, -каю, -єш, пронявча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Промяукать.
Тиркута, -ти, тиркушка, -ки, ж. пт. Glareola melanobera.
