Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Галон, -на, м. Галунъ, позументъ. Золотії галони, а срібнії запони.
Гаснути Ii, -ну, -неш, гл. однокр. в. отъ гасати.
Мо́рщити, -щу, -щиш, гл. Морщить, сморщивать. Морщив своє молоде лице. Морщив чоло. морщити постоли. Дѣлать башмаки (постоли, моршні) изъ цѣльнаго куска кожи.
Папляти, -ляю, -єш, гл. Невнятно говорить, мямлить.
Розривка, -ки, ж. Развлеченіе. НВолын, у Роздумував про її легку, веселу натуру, липку до розривок.
Сплавачка, -ки, ж. Сплавленіе, перевезеніе по водѣ сплавомъ.
Спромеж, спроміж, нар. Изъ, изъ среды.
Тараракання, -ня, с. Издаваніе звука тарара; повтореніе одного и того же; переливаніе изъ пустого въ порожнее.
Творіння, -ня, с. = твір 1. Гоже, не гоже — творіння боже. Ум. творіннячко.