Доста́ток, -тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Тогді любва бере, як достаток є. Він при достатку. Достаток добрий у його. Як би у мене достатки, то я б учився. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? У достатку живе. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Ум. достаточен.
Жи́гавка м жи́галка, -ки, ж. Крапива, Urtica dioica, — urens. Жигалков напарена.
Жубові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Жужжать.
Круг II, нар. Вокругъ. На ріках круг Вавилона, під вербами в полі, сиділи ми. Круг його гукають.
Межува́ти, -жую, -єш, гл. 1) Межевать. Ой уступив москаль у запорозьку землю та й став межувати, де слободи, де городи добре буде сажати. 2) Граничить. Чернігівська губернія межує з київською.
Напівпереки́ нар. Поперегъ.
Оргинія, -нії, ж. Георгина (цвѣтокъ). Ум. орги́нька.
Петак, пете́к, -ка, м. Родъ суконнаго полукафтанья безъ тальи, съ стоячимъ воротникомъ.
Половий I, -а́, -е́ 1) Желтый, цвѣта спѣлой ржи. Вийди, паноньку, проти нас, викуп си вінець у нас, положи червоного від вінця полового.
2) О масти: свѣтлорыжій. сѣрый съ желтымъ отливомъ. Ой воли мої та половії, чом же ви не орете? Ум. полове́нький.
Роскохатися, -хаюся, -єшся, гл. Воспылать любовью. Бідахи, роскохались, аж зовсім подуріли, з лиця спали, схнуть.