Крякати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Крякнула ворона на ввесь рот. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. 2) Крякать по утиному. Чорнорибі каченята, крякаючи, у двір садком отруться.
Навтьо́ки нар. = навтіки.
Обвітря, -ря, с. Воздухъ, атмосфера. Cм. повітря. Чорний ворон коли не коли скрикував над головою, прорізуючи.... обвітря своїм дужим крилом.
Ослоник, -ка, Ум. отъ ослін.
Процокотати, -чу́, -чеш, гл. Проболтать, протрещать.
Рейтар, -ра, м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари.
Роскнижитися, -жуся, -жишся, гл. Разложить книги. Тут треба хату чепурить, а ви роскнижились, що за вами ніде повернуться.
Серен, -на, м. Замерзшій твердый снѣгъ.
Скалкуватий, -а, -е. Имѣющій острые края. Скалкуваті камінці.
Тяги 2 меж. для выраженія тасканія, тащенія. Кобила загрузла, він за хвіст: тяги, тяги, нема дуги.
