Галанчатий, -а, -е. Одѣтый въ узкіе брюки.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Свого одбіг, чужого не доскочив. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Вовка.... живцем доскочили. Доскребти. Cм. доскрібати.
Коштовня, -ні, ж. Цѣнная, дорогая вещь. Це вже ви, пане, скупитесь: таку коштовню та чорт-зна чим укривати. (Пан хотів гарну клуню виривати старою соломою).
Лось, -ся, м. Лось. Здоровий, як лось. Ум. ло́сенько. Чого лосенько, чого душенько меж горами лежить?
Налови́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Наловиться. Рибка сама не наловиться.
Обдати, -дам, -даси, гл. Дать всѣмъ.
Обношувати, -шую, -єш, сов. в. обноси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Обнашивать, обносить. Обноси мої чоботи, бо на мене вони тісні.
2) Обрывать, оборвать украдкой. фрукты съ деревьевъ. Дітвора всі груші обносила.
Пирскач, -ча, м. пт. = омелюх.
Попасувати, -сую, -єш, гл. = попасати. Ми стали біля слободи Кіньської... попасувать волів.
Чоловіченько, -ка, м. Ум. отъ чоловік.