Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вимишляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимислити, -слю, -лиш, гл. Вымышлять, выдумывать, выдумать. Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила, й не чула. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).
Гисторія, -рії, ж. = історія. Українська гисторія. Левиц. Пов. 4.
Доди́бати Cм. Додибувати.
Клопоточка, -ки, ж. Ум. отъ клопота.
Невгавний, -а, -е. = невгавучий. Вдова з своєї світлички довго чула веселий невгавний сміх убогих людей. Г. Барв. 308.
Піддержати Cм. піддержувати.
Полк, -ку, м. 1) Полкъ. 2) Въ старой Украйнѣ XVII — XVIII в.: часть украинской земли, провинція, заключавшая въ себѣ города, мѣстечки, села, носившая названіе по главному городу, гдѣ было правленіе полка, и раздѣленная на сотні. Осягли й позаймали козаки всі землі на Вкраїні під полки, а в полках під сотні, а в сотнях під свої хуторі, двори, пастовники чи левади. К. Хм. 127.
Роздоброхотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Разохотиться. Еней наш роздоброхотався, ігрища вздумав завести. Котл. Ен. II. 14.
Сисати, -са́ю, -єш, гл. = ссати. Паця сисат. Вх. Лем. 465.
Скребнути, -бну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай. Ном. № 3448.