Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вибачати

Вибачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вибачити, -чу, -чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. вибачайте на сім слові. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 144.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБАЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБАЧАТИ"
Великоможний, -а, -е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.
Відвалити, -ся. Cм. відвалювати, -ся.
Годити, -джу, -диш, гл. Угождать, помогать. Старому та хорому годи завше як малому: Ном. № 8085. Як Бог годить, то й мокре горить. Ном. Годить, як болячці. Ном. № 4488.
Заводі́йка, -ки, м. Зачинщикъ. Васильк. у.
Ли́зькати, -каю, -єш, гл. = лизкати. Лизькає кров собака. Славяносерб. у.
Паузник, -ка, м. Веревка для привязыванія пауза. Вх. Лем. 447.
Посадитися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Сѣсть. Брат посадився з тим парубком. Федьк. 2) Быть посаженнымъ. Мил. М. 85. Сказали б шовковиці оцій: викоренись і посадись у морю. Єв. Л. XVII. 6.
Пристязати, -за́ю, -єш, сов. в. пристя́жити, -жу, -жиш, гл. Притѣснять, притѣснить. Ном. № 5276. Тут діти маленькі, а тут ще й тим пристязають: хлопець був год чотирнадцяти, — того взяли, наняли за подушне. ЗОЮР. І. 12.
Ричати, -чу́, -чи́ш, гл. = рикати. Угор.
Убраний, -а, -е. Одѣтый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИБАЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.