Від'Їздити 1, -джу, -диш, гл. Отьѣздить, кончить, перестать ѣздить. Од'їздила вже своє.
Дівува́ння, -ня, с. Дѣвичество, дѣвичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Дівува́ння здава́ти. Покидать дѣвичество, выходить замужъ. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Ум. Дівува́ннячко.
Жу́желитися, -люся, -лишся, гл. Давать нагаръ. Свічка.... неясно горіла: знай ґніт нагоряв — жужелився.
З'їзди́ти 2, -джу́, -ди́ш, сов. в. з'їхати, з'їду, -деш, гл. 1) Съѣзжать, съѣхать, выѣзжать, выѣхать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з'їдеш на рівне. Ком. І. 7. 2) Уѣзжать, уѣхать. Паки під той час з'їхали у гостину кудись на чужу сторону. І. 97). З'їду я од вас, мамо. 3) з'їхати з глузду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з'їхав! 4) з'їхати ні на що. Разориться, обѣднѣть.
Порозохочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и розохотити, но многихъ.
Присочити, -чу́, -чи́ш, гл. Подкараулить. Я таки присочила, хто в нас капусту краде. Треба присочити качку, де вона несеться.
Прозиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий.
Сп'ятити, -сп'ячу, -тиш, гл. Стибрить, украсть. Баба дождала ночі, сп'ятила ті роги і дала лепетухи до пана.
Хлопкувати, -кую, -єш, гл. Служить. Ой не схотів же ти мені, хлопку, хлопкувати, і будеш же ти панам ляхам стадо напувати.
Цехлити, -хлю, -лиш, гл. О сорокѣ: то же, что и скреготати? Ворона.... узімку, як живиться уже нічим, то вже хоч і нікчемне попаде, хоч кизяк мерзлий, усе кричить: «Ха-арч! ха-арч!».... А сорока цехлить коло неї та все питає: «Чи кисле? чи кисле?»
