Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приналежний

Приналежний, -а, -е. Принадлежащій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИНАЛЕЖНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИНАЛЕЖНИЙ"
Брондзовий, -а, -е. Бронзовый. Шевч. 608.
Гіллячка, -ки, ж. Ум. отъ I. Гілля.
Дра́тися, -деру́ся, -ре́шся, гл. = дертися.
Женьки́ня, -ні́, ж. = жниця. Вх. Лем. 414.
Перехимородити, -джу, -диш, гл. Пересилить въ интригахъ, хитростяхъ, колдовствѣ. Він ледачий химороду химородить. Ну, та я його перехимороджу. Г. Барв. 449.
Поїздонько, -ка, м. Ум. отъ поїзд.
Полежати, -жу, -жиш, гл. Полежать. Хоч під лавою полежу та на хорошого поглежу. Ном. № 8491.
Почеркеситися, -шуся, -сишся, гл. Очеркеситься. Чоловік мій воював-воював, та так почеркесився, шо не розберу вже шо і балака. Мнж. 171.
Розгадати, -ся. Cм. розгадувати, -ся.
Цицуня, -ні, ж. Ум. отъ циця.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИНАЛЕЖНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.