Відрізняти, -няю, -єш, сов. в. відрізни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Отдѣлять, отдѣлить. Вони вже двох синів одрізнили, а два з їми живуть. Відрізняють дитину від матерньої мови. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить.... усіма звичаями од селян одрізнить. 2) Отличать, отличить. Мова.... відрізняє людей від инших звірів.
Козацтво, -ва, с.
1) Казаки. З Смілянщини, з Чигирина, просте козацтво, старшина на певне діло налетіли.
2) Званіе казака. Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва.
8) Молодые люди. Нашому козацтву хотілося побачити того дива.
Нако́ркуватий, -а, -е. Съ большими каблуками. Черевик, черевик да накоркуватий, — чи ти мене не пізнав пришолопкуватий?
Наряжа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. = наряджатися.
Немірний, -а, -е. Непомѣрный, не въ міру.
Поженити, -ню́, -ниш, гл. Поженить. Старий поженив усіх синів. От царівні він так уподобався, що й поженили їх.
Позорувати, -рую, -єш, гл. Обращать вниманіе. Cм. позір.
Роз'їдатися, -даюся, -єшся, сов. в. роз'їстися, -їмся, -їсися, гл. 1) Толстѣть, растолстѣть отъ обильной пищи. 2) Ѣсть много. Не роз'їдайся хліба: дорогий. Як роз'їмось, то й недобре поїмо — какъ примемся ѣсть, поѣдимъ и невкусное.
Спрежа, спрежду, нар. Прежде, въ прежнее время. Чом тепер не так, як, спрежа було? Ні, козаче, вона каже, то спрежду бувало.
Степний, -а, -е. Способный, умѣющій. Моя ще цицьку тіки сце, а їсти не степна.
