Дово́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. довести́ся, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Приходиться, придтися, случаться, случиться, выпадать на долю (безлично). На довгім віку усього доведеться. Не довелось свині на небо дивиться. Так нам довелося. Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться. Чаруй, чаруй, дівчинонько, коли довелося, — уже твоє біле личко з моїм понялося. Доведеться ледачому всю правду сказати. 2) Слѣдовать (къ полученію). Заплатив два рублі, а ще доводиться йому шість. 3) Доставаться, достаться. А їй довелась запаска гарна. Сама, дівко, не вгадала, кому доведешся. 4) Приходиться, придтися, стоить. Бідна козацька голово! Оттак то завсегда доводиться нам та честь та слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сияє, а в серце ніхто не загляне. 5) Только несов. в. Приходиться (какимъ либо родственникомъ). А Сомко.... доводиться Юрасеві дядьком.
Запорядкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Начать распоряжаться.
Зви́клий, -а, -е. Привыкшій. Я не звиклий був з дітьми.
Коляр, -ра, м.
1) = колісник.
2) Мясникъ, рѣжущій свиней. Cм. колій.
Лопухо́вий, -а, -е. Репейниковый. Та наросте широкий лист лопуховий.
Пікати, -каю, -єш, гл. Издавать пискъ. Курча в яйці піка.
Погріб 2, -ре́бу, м. Погребеніе.
Посповнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл.
1) Наполниться (во множествѣ).
2) Сдѣлаться полнымъ (во множествѣ). Вам, ягідки, посповняйтеся.
Розласитися, -шуся, -сишся, гл. = розласуватися.
Сукуватий, -а, -е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату.
