Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прогугнити

Прогугнити, -ню́, -ни́ш, прогугня́віти, -вію, -єш, гл. Произнести въ носъ, прогнусявить. «Спасибі, пани молодці!» прогугнив Кривоніс. Стор. МПр. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 463.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОГУГНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОГУГНИТИ"
Дия́вол, -ла, м. Дьяволъ. А в третій день Христос із труни устав і нам жизнь вічну дарував і сам диявол посоромлений став. Чуб. ІІІ. 25.
Невиразний, -а, -е. Неясный, неотчетливый; невнятный.
Оманити Cм. (зманювати.
Паркотливець, -вця, м. Болтунъ. Вх. Зн. 46.
Позбирати, -ра́ю, -єш, гл. = позбірати.  
Поманюньку нар. Понемножко. Конст. у.
Придобрюватися, -рююся, -єшся, сов. в. придобритися, -рюся, -ришся, гл. Подлаживаться, подладиться, поддабриваться, поддобриться. Бач як придобрився — все помагає. Конст. у.
Розстановити Cм. розстановляти.
Руманець, -нця, м. Раст. Matricaria chamomyllata. Вх. Пч. І. 11.
Тпру! меж. Тпру, приказъ лошади остановиться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОГУГНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.