Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баняк, -ка, м. Чугунный котелъ, металлическій горшокъ. Волын. г. Баняк розбився і вода вилялася. Гн. II. 92.
Доглу́патися, -паюся, -єшся, гл. Съ трудомъ сообразить, понять что либо.
За́йворонок, -нка, м. = жайворонок. Ум. за́йвороночок. Ой ти, братіку зайвороночку, пусти мене у сусіди. Чуб. V. 860.
Лінува́ння, -ня, с. Лѣность.
Мести́, мету, -те́ш, гл. 1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, — мете. Рудч. Ск. II. 206. 2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася. Чуб.
Ми́дза, -зи, ж. Морда, толстое лицо.
Очкувати, -ку́ю, -єш, гл. Прививать щиткомъ, глазкомъ.
Простолюдія, -дії, ж. соб. = простолюд. КС. 1882. IV. 165.
Тяти, тну, тнеш, гл. 1) Рѣзать, рубить, косить. Як панок наш тяв, то тур-царя стяв. АД. І. 24. Було брати косу да й ступать у росу, да травиченьку тяти. Рудч. Чп. 132. 2) Ударять, бить. Що ти так тнеш коні? Шейк. 3) Кусать, жалить. Тяли комарі. 4) Твердить одно и то же. Чим то той Лазарь Богу приподобився, що його увесь тиждень тнуть та й тнуть. Ном.
Храмачка, -ки, ж. = хрімка. Вх. Лем. 479.