Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Вістонька, вісточка, -ки, ж. Ум. отъ вість.
Гре́бчик, -ка, м. Ум. отъ гребець.
Гружа́ти, -жаю, -єш, гл. Мѣшать, размѣшивать. Гружа́ти ма́сло. Дѣлать масло.
Квок! I меж. = кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок!
Нездібність, -ности, ж. Неспособность.
Перехарамаркати, -каю, -єш, гл. Поспѣшно прочесть подъ носъ, пробормотать. Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу.
Політниця I, -ці, ж. Работница, нанятая на лѣто.
Хлібопекня, -ні, ж. Пекарня.
Цуркувати, -кую, -єш, гл. Скручивать палкой веревку, связывающую что либо.