Ду́дочка, -ки, ж. Ум. отъ дудка. 1) Маленькая свирѣль. Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, заграй мені у дудочку стиха помаленьку. вони всі в одну дудочку грають. Всѣ однимъ заняты, всѣ одинаковы. 2) Трубочка. У тоненьку скляну дудочку.... налиймо води і нагріймо її, то вода підійметься вгору. 3) Родъ танца. Тут инчі журавля скакали, а хто од дудочки потів.
Кобилиця, -ці, ж.
1) Кобыла. Він нанявся в єї... три кобилиці пасти.
2) Козлы, подпорки, подмостки.
3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ.
4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры.
5) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня.
6) мн. Перила. Лохвиц. и Гадяч. у.
7) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ.
Ли́зькати, -каю, -єш, гл. = лизкати. Лизькає кров собака.
Озимина, -ни, ж. Озимь. Він з осени віддав людям землю: так за отту озимину, що вони посіяли, ми взяли грішми.
Поохотити Cм. поохочувати.
Поприраховувати, -вую, -єш, гл. Присчитать (во, множествѣ).
П'явушник, -ка, м. Родъ слизняка болотнаго.
Сінце, -ця в., Ум. отъ сіно.
Созвідати, -даю, -єш, гл. Навѣстить. Рад би я, сестро, до тебе прибути, тебе созвідати. Cм. одвідати.
Хуторянець, -нця, м. = хуторянин.