Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигортати

Вигортати, -таю, -єш, сов. в. вигорнути, -ну, -неш, гл. 1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. Рудч. Ск. II. 144. З мишиних нір достає було їх (горіхи).... З иншої нори.... иноді було з доброї півкоробки вигорне. Сим. 200. Переносно: выбирать, выбрать, забрать. Ця хата, поки її зробите, вигорне з вас більш як на сто карбованців. Зміев. у. 2) Освобождать, освободить. Він (народ) своє народне слово з-під польської руїни вигортає. К. Дз. 110.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 154.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОРТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОРТАТИ"
Бідонька, -ки, ж. Ум. отъ біда.
Бувалець, -льця, м. Бывалый, опытный человѣкъ. бувати у бувальцях. Много испытать, извѣдать, видать виды. Ном. № 5775. Батькові доставалося на своєму віку бувати у бувальцях. Стор. II. 131.
Жабу́ка, -ки, ж. = жабалуха.
Злукавнувати, -ную, -єш, гл. = злукавити. Не можна було йому злукавнувати. Кв. І. 72.
Ійти, ійду́, -де́ш, гл. = іти. Аж ійшов я мимо його. К. Псал. 90.
Мазґли́вий, -а, -е. Плаксивый. Вх. Лем. 433.
Мізко́вня, -ні, ж. Черепъ, голова.
Начастуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Напиться, наугощаться. Начастувались ми так, що й поснули. О. 1862. VII. 44.
Порозсупонюватися, -нюємося, -єтеся, гл. То-же, что и розсупонитися, но во множествѣ.
Фрела, -ли, ж. = флояра. Вх. Зн. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОРТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.