Баяння, -ня, с.
1) Разсказываніе (сказки).
2) Ворожба, шарлатанство.
Воєвода, -ди, м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду.
Дури́люд, -да, дури́людок, -дка, м. 1) = дурисвіт 1. 2) пт. Красношейка.
Жат́и Ii, жму, жмеш, гл. Жать, сжимать. Як є, так жму, а нема, так жду. Снопочок нажала, к серденьку прижала. Жми, жми, моє серденько.
Заповіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. запові́сти, -вім, -віси́, гл. Завѣщать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати.
Заскреготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. Сорока заскреготить. Скрикнув він, заскреготівши зубами.
Затю́пати, -паю, -єш, гл. Побѣжать маленькой рысцой.
Лісо́к, -ска, лісонько, -ка, лісо́чок, -чка, м. Ум. отъ ліс.
Люзува́ти, -вую, -єш, гл. Смѣнять. Пішов фрайтер молоденький стойку люзувати.
Позаваблювати, -люю, -єш, гл. Заманить (многихъ).
