Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пуцувати

Пуцувати, -цую, -єш, гл. Чистить. Гол. III. 113.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 503.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЦУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЦУВАТИ"
Витоптати, -пчу, -чеш, гл. 1) Вытоптать. Витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. 2) Истоптать (обувь).
Гиття меж. Крикъ для понуканія лошадей. Правобер. Cм. гетта.
Заїка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заїкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Аф.
Запиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. запха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Запихивать, запихнуть. Петрушкою рот запхала. Чуб. III. 113.
Кручкодер, -ра, м. Крючкотворъ; взяточникъ. Поліцейські кручкодери. КС. 1882. X. 189.
Незручно нар. 1) Неловко. 2) Несподручно.
Облизати, -ся. Cм. облизувати, -ся.
Підпасач, -ча, м. = підпасич.
Повідкривати, -ва́ю, -єш, гл. Открыть (во множествѣ).
Пропасний, -а, -е. Лихорадочный. МВ. ІІІ. 91.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУЦУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.