Две́речки, -чок, ж. мн. ум. отъ двері.
Запа́лювати, -люю, -єш, сов. в. запали́ти, -лю́, -лиш, гл. Зажигать, зажечь. Запалю я куль соломи, не горить — палає. Запалила свічку. — у гру́бі, у печі́. Затопить печку. Запали в печі і заткни комін. — лю́льку. Закурить трубку. Козацьтво запалило люльки.
Затру́д, -ду, м. Трудъ, усиліе. Шкода, мамо, затруду твого: не найдеш ти віночка мого.
Короговка, -ки, ж. Ум. отъ корогва.
Поселок, -лка, м. Поселокъ. Слобід ще не було так багато як тепер, а так було — де не де поселок.
Приведення, -ня, с. = приведенція. З однією жінкою було ось яке приведення.
Прогон, -ну, м. см. прогін.
Упиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. упитися, уп'юся, -єшся, гл.
1) Напиваться, напиться, упиваться, упиться. Дай, Боже, пить, та не впиваться. Мені любо дівочою красою впиватись.
2) Впиваться, впиться, вцѣпляться, вцѣпиться. Як п'явка впивсь. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася.
Усправедливитися, -влюся, -вишся, гл. Оправдаться.
Шовковина, -ни, ж. Шелковая нитка. Бродінь їй ув уха червону шовковину.