Відсихати, -хаю, -єш, сов. в. відсох(ну)ти, -хну, -неш, гл. Отсыхать, отсохнуть.
Гаргала, -ли, ж. Сосудъ для ношенія воды.
Жони́х, -ха, м. = жених.
Застила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. засла́ти, -стелю, -леш, гл. 1) Застилать, заслать. Столи застилали. Око застила сльозою. 2) засла́ти о́чі. Закрыть глаза, переносно: умереть. Иноді, як прийдеться, так тяжко стане на серці, що й молю Бога, щоб мені очі заслати.
Отісонька, -ки, ж. Ум. отъ отоса.
Повідстобурчувати, -чую, -єш, гл. Оттопырить (во множествѣ).
Розбишака, -ки, м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Яка ж ватага розбишак!
Соняшничиння, -ня, с. соб. Стебли подсолнечника.
Таралишник, -ка, м. Раст. Gentiana cruciata L.
Угрівок, -вку, м. Мѣсто, гдѣ солнце грѣетъ.
