Бігти, біжу, -жиш, гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Туди ж бігла да дівчинонька. Ворон коню, біжи швидче! Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. Човном біжить по під берегом. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. — в клус. Бѣжать рысью. 3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи!
Вивага, -ги, ж. Взвѣшиваніе.
Загрунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Загрунтовать. 2) Утвердить.
Ирчок, -чка, м. = ирджок.
Качатина, -ни, ж. Утиное мясо. Та казала собі снідання дати, снідання дати все гусятину, єї подружечки — все качатину.
На́мордень, -дня, м. Оплеуха, пощечина.
Опівзні, -нів. Cм. півзні.
Поцвенькати, -каю, -єш, гл. Поговорить на непонятномъ языкѣ. Жид поцвенькав до жидівки, а тоді й каже..
Хазяїн, -на, м. Хозяинъ. Ой хазяїн дома хазяйнує, на білому спати лягає, а безщасний чумак у дорозі всяку муку приймає. Гостям сміх, а хазяїну сльози.
Щерть въ выраж. у щерть. Въ уровень съ краями. Брав у щерть, а оддав з наспою.
