Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. Стор. МПр. 134. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Греб. 407. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. Г. Барв. 503. А яку худобу збив велику покійний. О. 1861. X. 38. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Грин. III. 632. Збив десять яблук. Рудч. Ск. І. 20. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. Грин. І. 209. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Черниг. у. Чуєш, хлопче, збий мені воли. Черниг. у. 4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. Грин. І. 175. зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. МВ. (О. 1862. І. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67. 7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. Грин. II. 147. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Єв. І. V. 4. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Чуб. V. 126. Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. Рудч. Ск. II. 22. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. Левиц. І. 483. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. К. Іов. 70. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Стор. II. 243. Усі осінню зіб'ють з пливу. Н. Вол. у. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. Вх. Уг. 240. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами. МУЕ. III. 43.

Помер, -ру, м. Смерть. Употребляется лишь въ выраженіи: на помер душі. Къ смерти. Як нездужаєш... тоді ніхто тебе не бачить; а як помер душі, дак назбігаються. Г. Барв. 435.

Припорошити, -шу́, -шиш, гл. Присыпать. І мій волос сивина геть припорошила. Млак. 10.

Проказати Cм. проказувати.

Ранш нар. = раніш. Сьогодні ранш ніж учора зібрались судящі. Кв. II. 250. Ум. раншенько. Г. Барв. 150.

Розворовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. розворуватися, -руюся, -єшся, гл. О возѣ: быть удлиненнымъ при помощи шеста. Чуб. VII. 403.

Спідсподу нар. Снизу, со дна. Рк. Левиц.

Справуватися, -вуюся, -єшся, гл. 1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397. 2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. І. 390. 3) — з ким. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. Н. Вол. у. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли. Н. Вол. у.

Удряпнути, -ну, -неш, гл. Оцарапнуть, царапнуть. Котл. Ен. IV. 50.

Уш, а уш!, меж. = киш! (На курей). Kolb. І. 65.