Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Батуньо, -ня, м. Ум. отъ батько.
Вислуженька, -ки, ж. Ум. отъ вислуга.
Відмокати, -каю, -єш, сов. в. відмокнути, -ну, -неш, гл. Отмокать, отмокнуть.
Завагоні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = завагітніти. А та чи зляглась, чи не зляглась з ужакою, вже й завагоніла. От як його жінка завагоніла, так теща і каже йому: привези ж її до мене рожать.
Запа́рювати, -рюю, -єш, сов. в. запа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п'ятницю на ніч квашу. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. 2) — чай. Заварить чай.
Зречися, -чуся, -чишся, гл. = зректися.
Паламарів, -ре́ва, -ве Принадлежащій пономарю.
Перецмокати, -каю, -єш, гл. Перестать чмокать.
Тимфа, -фи, ж. = пинхва. Од диму сонце закоптилось, курище к небу донеслось. Боги в Олимпі стали чхати: Турн ї'м ізволив тимфи дати.