Белькотати, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи».
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Темним досвітком усі троє вийшли з села. у до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. до́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Сестри дома немає, на досвітках гуляє.
Дре́во, -ва, с. = дерево. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку.
Заска́ржити, -жу, -жиш, гл. Принести жалобу.
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
Небо, -ба, с. Небо. Бачить Бог з неба, що кому треба. (мн.: небеса и неба).
Невдячний, -а, -е. Неблагодарный. Ой невдячна ж, чи то ж мило, щоб ся серце так смутило.
Пендюр, -ра, м. — водити. = лаятися.
Повиплітати, -та́ю, -єш, гл. Выплесть, шесть, связать (во множествѣ).
Поцмокатися, -каюся, -єшся, гл. Поцѣловаться.