Війт, -та, м.
1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт.
2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема.
Заяро́вувати, -вую, -єш, гл. Вкладывать, вдѣлывать (полки въ шкафъ).
Злиднува́ти, -дную, -єш, гл. Бѣдствовать. Не кажи, коню, що я злидную, а кажи, коню, що я паную.
Коров'яка, -ки, ж. Корова. Коров'яку продали та п'ять овечат.
Миля́р, -ра, м. Выдѣлывающій мыло; торцовецъ мыломъ.
Наспорити Cм. наспоряти.
Певен, -вна, -не = певний. Як що зробиш, парубче, своє діло як слід, — тоді я буду певен і знатиму, що все у гаразді.
Плечевий, -а́, -е́ Плечевой, къ плечу относящійся. рушник плечеви́й. Полотенце, которымъ повязываютъ старостів на сватаньѣ.
Полатай-хата, -ти, об. Эпитетъ сына: пріобрѣтающій въ хозяйствѣ. Син — полатай-хата, а дочка — обдери-хата.
Попромітати, -та́ю, -єш, гл. Промести (во множествѣ). Всі стежки попромітали.
